Втомився вже, напевно, серпень
Від ноші овочів, плодів.
Та й осінь поспішає з пензлем,
І смутком віє від полів.
Останнім дням сухого літа,
Як незрівнянний комплімент,
Дарує серпень море світла
І придорожніх трав абсент.
Від ранку до годин вечірніх
В турботах серпень, в метушні,
Бо чує подих днів осінніх,
Наліт бентежних почуттів.
Як ще не хочеться, повірте,
Йти в оксамитовий сезон,
Хоча й люблю вбрання розкішне,
Осіннім пройняте теплом.
Я буду знову сумувати,
Чекати перший сніг, весну,
В думках у літній день пірнати,
Радіти сонячному дню…
Буду сумувати
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123080907567
Свидетельство о публикации №123080907567
Рецензии