О, як же тишу я люблю.
Її зітхання.
В меланхолійності ловлю
Зачарування.
Шукаю затишок душі
І насолоду,
Лечу за мріями в журбі
У ніч холодну.
Я прислухаюсь до вітрів,
До шурхотіння,
Вбираю світло для віршів
В ясі* проміння.
Плету тонку незриму нить*
З принадних звуків,
Щоб зберегти солодку мить,
Як божу мудрість…
Вдихаю тиші еліксир,
Як щастя ноту,
Щоб написати вірш про мир
І перемогу…
*Яса – поет. Світло, сяйво
*Нить – те саме, що нитка (поетичне).
Люблю тишу
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123080806345
Свидетельство о публикации №123080806345
Рецензии