Гiрко

Степ та поле, шир без краю,
Купол неба голубий,
Я у мріях уявляю
І дороги, і пустир….

Чую запах трав духмяних
І пташок веселий спів,
Йду до пагорбів туманних,
До чаруючих полів.

Бачу лаву біля двору,
Де сиділи всі гуртом,
Переправу біля броду,
Невтихаючий струмок…

Все пригадую, сумую…
Спогад в серці бережу.
Ностальгійний сплеск тамую,
Безнадійний глас жену…

Гірко… Зараз там загарбник
Пам'ять топче і вбива…
Знаю, він за все заплатить,
Та в душі весь час зима…


Рецензии