Ми відривали дні свої, щасливі,
і в наші ночі не впускали сни,
і спокушалися благочестиво,
і сповідання мали без вини.
Ми в луки йшли і колихались в нивах,
збентежені, без зайвої брехні,
і знали певно ми, що більш вродливих,
нема на цій мальованій землі.
Ми брали шлюб і віддавали тіло
в ужиток тілу, душу до душі,
і що зозуля ранком бубоніла,
ми зневажали в лагідній журі.
Світлина: Тетяна Яблонська. Влітку.
влiтку
© Copyright: Цветков Александр, 2023
Свидетельство о публикации №123080803583
Свидетельство о публикации №123080803583
Рецензии