Моє кохання чорноброве
Нега́дане, красиве як весна.
Прийшло собі колись цнотливе
Та й ста́ло дійсністю життя.
І в'ється по́між існування
Буття — божественних Світів.
Як сенс найвищого єднання
У про́сторі земних країв.
Гадаю то дарунок Бога.
Не всім таке в житті бува́
Коли ростеш як всі — небого,
А потім зліт і маєш два крила́.
Одне своє друге з кохання
Яке колись собі прийшло́
І стало радістю надба́ння
Того що бу́ло й не було́.
Кохання наші чорнобриві!
Веселі, лагідні, сумні...
Вони завжди як Світ красиві
Бо, так бажа́ні у житті!
Мо кохання чорноброве...
© Copyright: Любовь Переверзева 3, 2023
Свидетельство о публикации №123080605251
Свидетельство о публикации №123080605251
Рецензии