За глибину джерельного начала
за перший крок босоніж по воді
і посмішку у натовпі вокзалу,
що ти на мить лиш кинула мені,
за неосяжність вічності і миті,
за ті передчуття і післясмак,
коли без зайвих слів жаги і хіті
ти відказала на питання: «так»,
за височінь і неплавучість тисів,
мигдаль очей і волошкову синь,
за мальви квіт і ластівку у стрісі
я заклинаю пам'ять — опочинь,
не дай схилитись долі до причалу,
не дай імлі затьмарити дзеркала.
світлина: Яцек Мальчевський.
Свидетельство о публикации №123080502789