Поки думки ще маю і спроможність,
Поки вогонь поезії не згас,
Нанизую старанно, як коштовність,
На нитку долі кожну мить життя,
Нанизую дбайливо, обережно,
Щоб не порвати нитку мимохіть.
Усе нікчемне відкидаю твердо,
Нехай воно розтане, наче сніг.
Беру, як майстер, дуже акуратно
Досягнення, натхнення і підйом,
Уважно, педантично, делікатно
Беру життєві віхи, як мікрон.
Хвилююсь і тривожно поспішаю,
Таємно Богу іноді молюсь.
Вже мало залишилось… Поглядаю,
Щоб не порвати ниточку тонку…
А зараз ще й війна, безсонні ночі…
Тривоги, смуток, біль в душі і страх…
Та й нитку вже погано бачать очі,
І серце розбентежене украй…
Нанизую митi життя
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123080200034
Свидетельство о публикации №123080200034
Рецензии