Втомилась від новин,
Від подихів сваволі,
Тяжкий щоденний сплін
Стискає міцно скроні.
Кажу собі: "Поглянь
На небо, білі хмари,
Хоч на хвилину стань
Собою… Випий кави…
Безжурно усміхнись,
Наповни душу світлом.
Щоб хмари розійшлись,
Милуйся теплим літом.
Стань сонцем для людей!
Зроби на мить перерву,
Хай заживе рубець,
Спочинок дай серденьку.
Ти ж не мале дитя,
Не пташеня безкриле,
Подумай про життя!
Воно – одно-єдине!
Відкинь тривог клубки,
Залиш важливі справи.
Спини потоки мли,
Вбирай яскраві барви!
На паузу постав
Свій безперервний смуток.
Імлу душі розбав
Жаданням білих смужок…"
Як мантру уповань,
Як молитви сакральні,
Шепчу слова повчань,
Жену думки печальні…
Жену думки печальнi
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123072903233
Свидетельство о публикации №123072903233
Рецензии