Несказані слова, легкі та скромні,
Але за ними неба сивина,
Як очі, що маленькі тільки зовні,
Затягують, як моря глибина.
Каміння, що у річки не на часі,
Лежить собі, не знаючи про те,
Яке воно яскраве… Мов той красень,
І місце серед вод його святе.
Людина - не каміння, то ж побачте
Як вогники в очах та у серцях
Утворюють вогонь, та необачно
Живуть у мріях та мандрують в снах.
Побачити серця - нелегка справа,
Почути серед тисяч голосів
Всіх тих, хто між осяйних та яскравих
Як квітка, що росте серед лісів.
Несказан слова
© Copyright: Деми Новак, 2023
Свидетельство о публикации №123072902416
Свидетельство о публикации №123072902416
Рецензии