Не зникає неспокій
Не було б осінніх днів журливих,
Всюди завжди квітнула весна,
Ми б не знали спогадів тужливих
І не нило б серце без тепла.
Стелиться туман у придолинку
І густим серпанком нависа,
А душа шукає відпочинку
Від занепокоєння і зла…
Десь у хмарах молодість таїться,
Навіває дум томливий сплеск.
А війни пронизливе жахіття
Збільшує щодня надмірний стрес…
Пролітають роки білим цвітом,
Місяцем за хмарами пливуть,
Та неспокій не зникає слідом,
У тривогах – вся життєва путь.
Не зникаe неспокiй
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123072807120
Свидетельство о публикации №123072807120
Рецензии