Я квіти поля так люблю!
Пильнує їх сама Природа,
Для них найкраще – це свобода
У мить безжурну і скрутну.
Дитинством пахнуть квіточки…
Волошки сині і ромашки
Чекають сонячної ласки
І сяють, наче зірочки.
Люблю я квіти польові…
Ні! Не в букетах, а у полі,
Бо не втрачають чар на волі
Ні в дощ, ні в бурі грозові.
Колише вітер пелюстки,
Здається, в них так мало шарму,
Та я барвисту бачу гаму
І чую ніжний спів струни.
І навіть полум'я війни
Красу не може зіпсувати.
Не можна волю залякати,
Бо в ній є мудрість таїни…
Квiти польовi
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123072506130
Свидетельство о публикации №123072506130
Рецензии