Дуже важко буває душі
У хвилини розради і горя,
І, здається, вона на межі,
Коли смуга здіймається чорна.
Напоїти б любов'ю її,
Щоб співала вона і раділа,
Щоб, як пташка, співала пісні,
Від думок і образ не марніла.
Їй би ніжності більше й добра,
Щоб ніколи вона не боліла,
Щоб була, як весна, молода,
Від тривоги і муки не мліла.
Наситити б її співчуттям
І не дати упасти від болю,
Щоб забула обману дурман,
Непоборну отримала волю.
Постелити б їй ложе з прощень,
Щоб було їй затишно і тепло,
Щоб вона під ворожим вогнем
Не зітхала від розпачу щемко.
Захистити б від зради й біди,
Від погроз і тяжкої незгоди
І любити, любити завжди,
У хвилини журби і скорботи…
Любити завжди
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123072407388
Свидетельство о публикации №123072407388
Рецензии