" В великій мудрості - багато печалі.
Хто помножує знання - помножує печаль"
Екклезіаст
З Небес аккупунктурно цілять
В мої найбільш вразливі точки -
І, наче тіло вже не ціле,
А розіп'яте по шматочках...
І я все набираю літер,
Щоб захиститись від тортур -
Господь щоб сльози мої витер,
Аби хоч трошки без зажур?
Аби хоча б відчув Він трошки,
Як зле хрумтять душа та тіло? -
Я ж не звертаюсь до ворожки -
Його лиш милості хотіла?
Легкі надії опадають,
Як восени пожухле листя...
А все ж молюся, що згадають -
Не обійдуть мого обійстя?
І так не хочеться втручати
Моїх близьких у власну тоскність...
У мудрих хочеться навчатись,
Забувши біль, журу, та млосність...
Та всі знання - з'їдає міль...
Скорботи множаться та біль...
Не обiйдiть!
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2023
Свидетельство о публикации №123072404080
Свидетельство о публикации №123072404080
Рецензии
Просто невероятное стихотворение, Маргошенька! Прочёл и ощутил, что душа ешё со мной, такой посыл достоин наград, но ни чего-то материального, а возвышенного, небесного.
Спасибо за твою Поэзию!
Всегда с любовью,
Ванька Жук 24.07.2023 20:21 • Заявить о нарушении
Спасибо за твою Поэзию!
Всегда с любовью,
Ванька Жук 24.07.2023 20:21 • Заявить о нарушении
Дякую, любий Ванюшо! І за відвідини, і за схвальний відгук душі! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 29.07.2023 11:50 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 29.07.2023 11:50 Заявить о нарушении