ОЙ ТИ ДОЛЕ МОЯ

Краще б я був повис на копрі,
Ніж оце досягнув цього часу,
Коли ніби нікчема в Дніпрі
Я блукаю безхатьком з Донбасу.
Уже весну другу пережив
Без надій на повернення скоре.
Серед свОїх я тут, мов чужий,
А навіщо кому чуже горе.
Де й поділась моя доброта,
Став я злий, ненависний, мов Каїн,
Це тому, що надія і та
Десь далеко від мене блукає.
Ой ти доле нещасна моя,
Будь же ти трижди Господом клята.
Тішить те, що таких як і я,
На цім світі вже дуже багато.
Та хоч тіш свою душу – не тіш,
Але є поміж нас ті особи,
Які цей заварили куліш
І яким цей куліш до вподоби.
Тож не слід нам чекати кінця,
Виділяти на дрони донати,
Бо вся їхня кумедія ця,
Ох і довго ще буде тривати.
Їм не жалко ні вдів, ні калік,
Не почують, хай хто як не плаче,
А що ми свій конаємо вік,
То на це вони чхали тим паче.
Ой ти доленька, доле гірка
І не скрипне поки не помажеш.
І кому ти потрібна така?
Та живим у могилу не ляжеш.
                23.07.23р.