Роки пролетіли мов вітер у полі
Не знала ні ласки , ані любові.
Та всі так жили, як тільки зможуть,
Але згадками не хочу навіть тривожить.
Та воно саме в голову приходить.
І забути життя те ніяк не виходить.
Щоб ніколи назад не вернулось,
Щоб краще лишилось , погане забулось.
Не знаю навіщо таке життя нам дається.
Що знову таке переживати прийдеться.
Невже неможливо всім жити в повазі.
І не ворогувати ні в якому разі.
Багато нам казок всіляких пророчать.
Та цим тільки голови наші морочать.
Невже життя тільки в грошах пізнається,
А що ж в наших душах тоді остається.
11.07.2023
Роки пролетили мов витер у поли
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2023
Свидетельство о публикации №123072302460
Свидетельство о публикации №123072302460
Рецензии