слишком громкая тишина

Николай Стахив

а рядышком,
через четыре хаты,
летят ракеты плача на ходу
и гибнут честно,
не за хрен, ребята.

///
Инна Крупняк

Летять над хатою ракети...
Куди летять? Куди впадуть?
Це не кіно з страшним сюжетом -
Це Українці так живуть.

Жили собі у власній хаті,
Трудились на своїй землі,
Такій прекрасній та багатій,
Худобу пасли у селі.

В любові діточок плекали,
Садили квіти під вікном,
Весну піснями закликали,
Гостей збирали за столом.

Та гість непроханий приперся,
Нахабно в хату нашу вліз.
І заболіло раптом серце,
І полилося море сліз.

Сусід став ворогом. Ні, брешу, -
Сусід був ворогом завжди.
Відкрили очі ми нарешті...
Запізно... Наробив біди...

І знов летять кудись ракети,
"Шахеди" смерть комусь несуть...
Перша година... Знов... Четверта...
Не спати - жити не дають...

Світанок... Стихло... Телефони...
Знов Вайбер "бамкає": "Ви як?"
І молимось біля ікони,
Збираєм витримку в кулак.

І хлопцям дякуємо нашим,
Що небо наше берегли.
Коли ж заткне той нелюд пащу?
Хай би напився він смоли!

Бо нам потрібно далі жити,
Трудитись на своїй землі,
В любові діточок ростити,
Худобу пасти у селі.

На рідній українській мові
Співатимемо ми пісень.
І буде в нас обов'язково
Спокійна ніч і мирний день.

Павел Сало 2   23.12.2023 06:40   •   Заявить о нарушении