Стало сумно навкруг,
Та і я від думок зажурилась…
А схвильована ніч заглядає у темне вікно.
Наче довгий ланцюг,
Чорна хмара на небі вмостилась…
Тихий подих сторіч відчуває нічне полотно.
Весь навколишній світ –
У полоні журби й безнадії,
А нудьга, як клішня, вже зловісно у грудях шкребе.
Розливається млість,
Огортає химерами мрії,
Ніби хоче від зла захистити невільно мене.
Я порину в пітьму,
Відхилю всі дзвінки телефонні,
Ніби вперше, пройду лабіринтами болю й образ.
Про шалену війну,
Про звитяги бійців доленосні
Я вірші напишу, щоб у пам'яті подвиг не згас.
Напишу вiршi
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123072005320
Свидетельство о публикации №123072005320
Рецензии