Як добре, що у мене є вірші,
Я втілюю у них усе, що схочу.
Захочу, роки згадую стрімкі,
У юність зазирну свою дівочу.
В дитинство полечу на крилах мрій,
Безсоння прожену, біду, печалі,
Вночі піду по стежці лісовій,
З думками разом постою в тумані.
Від спогадів заплачу мимовіль,
В русло надій всі помисли спрямую,
Сховаю у катренах серця біль,
Тривоги і образи утамую…
І посвітліє зразу далечінь,
І знайдуть відповіт* усі питання.
І навіть в нотах неспокійних днів
Затихнуть звуки мук і хвилювання.
Коли душа – немовби у вогні,
Так хочеться знайти собі притулок…
Як добре, що у мене є вірші,
Поезія – мій мудрий порятунок.
*ВІДПОВІ;Т– (заст.) відповідь.
Як добре
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123071704065
Свидетельство о публикации №123071704065
Рецензии