Занотовую неба кожен рух та стогін,
Воно не витримує ваги зірок.
Воно танцює, й космічного тіла кожен вигин
Стає до нас ближчим на крок.
Ваші втомлені очі стали мені аеропортом,
І так само безособистісно я в них гублюсь.
Намальовані хвилі на срібній старій реторті,
Поміж нами - таємний алхімічний союз.
Все найкраще у Вас - не знайду, то просинтезую,
Але премія поцілунку на шкіру ніяк не впаде.
Літо тихо спливає, співають зозулі,
Літо довго тягнеться, як епос та каркаде.
Епос
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123071506681
Свидетельство о публикации №123071506681
Рецензии
