Як козак шукав правди

Одного разу козак шукав правду, він був молодий і не знав, як вона виглядає, де вона є, а де її немає. Так вже вийшло, що на своєму шляху козак зустрічав багато брехні і страждав від цього, спостерігаючи за тим, як інші люди поводяться один з одним і з ним самим.
Тому козак слухав різних людей, слухав тих, слухав цих, але зовсім не міг розібратися, що було правдою, а що було брехнею.
Всі говорили по-різному, а що було правдою зовсім не зрозуміти.

Зустрівши на шляху старого дідуся, козак спитав у нього:
-А як виглядає правда?
Старий йому відповів що:
-Правда завжди дуже розумна, але побачити її можна тільки з розумною головою.
-А де мені її шукати? - знову спитав козак.
Ось тут. -Відповів старий і постукав себе по голові.

Козак не знав, як йому знайти правду в самому собі, тому почав намагатися у всьому почутому шукати щось розумне, наскільки це було можливо.

Дорогою козак приїхав в одне маленьке містечко і гуляючи містом він став дивитися навколо і шукати щось розумне, ставши повторювати це іншим людям.
Але як только козак казав щось розумне, наприклад сказав що на ринку зіпсувалася риба, то обов'язково зустрічав якусь людину яка запевняла присутніх що все насправді було навпаки.
За словами цієї людини біле ставало чорним, гаряче холодним.
Довести цього. людина не могла, тому тільки лаялася і проклинала козака звинувачуючи його в брехні.
Надивившись на такого роду людей у місті, козак зрозумів, що в таких людях нічого розумного не було, а отже, не могло бути й правди.

Продовжуючи свій шлях містом, козак раптово зустрів багату жінку, дружину голови міста і вирішив розпитати її чому люди так дивно поводяться.
Під час їхньої розмови козак знову запитав:
-А як виглядає правда?
-Правда -відповіла вона-це те що тобі вигідно. Що вигідно і є правда.
-Тому люди кажуть що біле це чорне, а гаряче холодне, бо їм це вигідно?
-Так коли їм це вигідно, вони це говорять, а коли не вигідно не говорять.
-А як можна зрозуміти що тоді є правда?
- Правда це те, що тобі вигідно. - Знову повторила жінка, -Правду можна відчути тільки своєю кишенею і животом.
-А якщо правда мені нічого не дає, не кишені, не животу, невже це не правда?
-Кому потрібна така правда, якщо вона нічого тобі не дає. -відповіла багата жінка.
-А якщо дві людини будуть говорити різні речі, хто тоді правий? - знову запитав козак.
-Правий буде той -відповіла жінка -чия правда буде вигідна міському голові, який їх розсудить. -Говорила вона про свого чоловіка.

На цьому вони розлучилися.
Козаку не сподобалася правда, яку він зустрів у маленькому місті, козак навіть зробив страшний висновок, що це була зовсім не правда, а брехня.

Зробивши висновок, що брехнею було все, що не було розумним, не важливо, чи йде воно на користь животу чи кишені, чи не йде.

З того часу козак став намагатися бути розумнішим, ніж був, нарешті навчившись відрізняти правду від чужої брехні, заснованої на безсовісній вигоді