Інколи так важко,
Сили покидають,
Хочеться скоріше впасти у траву.
Знаю, що не варто,
Хоч думки хитають,
Буде тільки гірше, втіхи не знайду.
Я шепчу: "Ти сильна!
Ти біду здолаєш!
Встанеш і продовжиш несолодку путь!
Зробиш, що не встигла,
Біль душі сховаєш,
Радістю наповниш неспокійний блюз".
Скільки в мене сили,
Я цього не знаю,
Тільки відчуваю внутрішній вогонь.
Вирватись би з вирви!
Дні і ночі марю…
Ні! Не відпускає мріяння полон!
Бачу степ широкий,
Небо лазурове,
Зорі золотисті… інею кришталь…
Вечір нетривожний,
Сяйво світанкове,
Поле колосисте, радісне життя!..
Марення
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123071107158
Свидетельство о публикации №123071107158
Рецензии