Лесь Подервянский. Гамлет

ГАМЛЕТ,  ИЛИ  ФЕНОМЕН  ДАТСКОГО  КАЦАПИЗМА

ТРАГЕДИЯ





Д е й с т в у ю щ и е   л и ц а


Г а м л е т,   датский кацап.
М а р г а р и т а,   мать Гамлета.
П р и з р а к,   страшное уёбище, наглухо обвёрнутое в замызганную грязью и сукровицей простыню.
К л а в д и й,   похотливый дядя прынца.
З и г м у н д   Ф р е й д,   известный психиатр.


ДЕЙСТВИЕ  ПЕРВОЕ

Берег моря. Слышны разнузданные крики морских птиц, рёв моржей и про­чие звуки, издаваемые разной морской сволочью. Входит  Г а м л е т,  оде­тый в изящную просторную «толстовку» и такие же парусиновые штаны. Гамлет элегантно подпоясан узеньким кожаным пояском. Он — босый, бо­родатый и поцоватый. В руках у него крепкая дубинушка.

Г а м л е т

Как остопиздело купаться, суко,
Мне! Или, может, искупаться? Хуй ли?
Купаться — или не купаться? Блядский этот
Вопрос мозги ебëт. Иль, может, не менжуясь,
Спустить тотчас штаны да баттерфляем
Хуярить, аж покамест за буями
В глазах не потемнеет? Ну, а после?
Последствий страшных не предусмотреть
Один лишь только раз — и вот пиздец
Уж кра́дется с своей улыбкой хичной,
Простуда, геморрой, чиряк на жопе,
Заблёванный паркет, врачи, уколы,
От шприца гематома и — могила!
На ней немытая Офелия, вонючая,
Да кучка маргариток. А под нею
Лежит тот фраер, что любил купаться.
Такие варианты eбал я в рот и в нос, бля!
(Харкает в море и дубинкою его пиздячит.)

Входит  К л а в д и й,  похотливый дядя прынца.

К л а в д и й
(игриво)

Мон шер Гамле́т! Пройдёмте в кабинет,
Конфетку дам тебе я пососать.
Конфетка просто супер, «Тузик» вкусный.
(Мерзко чмокает губами, описуя вкусный,
пиздатый «Тузик».)

В ту ж минуту из моря вылазит   п р и з р а к   в грязной простыне.

П р и з р а к

Не верь, мой сын, гнилому пидарасу!
Конфетку ту тебе он в жопу вставит!

К л а в д и й

А-а-а-а!!!
(Убегает.)

П р и з р а к

            Ишь ты, сдристнул, ëбаный сцыкун!
Он обосцал меня на рыцарской охоте,
Когда я крепко спал. Предательской рукою
Он в ухо, пидр, навёл немытый хуй свой,
И скосоёбила моё могучье тело
Смертельная гангрена. Мести жажду!
Увидеть эту падлу «на параше»,
С небритым уркой за игрою в «петушка»,
Либо в конторе — сраным инженером,
Либо же в юрте — раком на полу
Татары чтоб его eбали в жопу!

Г а м л е т

Нельзя, неможно мститься! грех! Должны любить мы
Всех пидарасов, маньяко́в, воров,
Ведь всяк из них — народ, все — богоносцы.

П р и з р а к
(иронически)

То, может быть, и мяса ты не ешь?

Г а м л е т

Не ем — не ем я мяса из принци́па.
Я только выпить иногда люблю,
Ведь мы — народ широкий и радушный
И выпить мы умеем до хуя.
Намного больше всяких инородцев,
Жидов да басурман.

П р и з р а к

Хуёва мода!
Пробзделось что-то в Датском королевстве.
Когда я был царём, eбал я в жопу
Всех богоносцев вместе с Львом Толстым!
(Само собою, в смысле переносном.)
Как пидарасов с детства не любивший,
Их посылал на «химию» ебошить —
На благо милой Родины. О времена!
О Дания несчастная!

Г а м л е т

Вы, папа,
Там на том свете уже ёбнулися в корень,
Что-то пиздите, блядь, что не просцать
И за неделю! Я уж вам сказал,
Что мститься не могу! ибо все люди
Суть братья на земле, кроме жидов,
Татар, масонов, негров, белорусов,
Каких я, сука, ненавижу. В целом же
Я гуманист — не то что вы, папаша!
Вам лишь бы самогонки засадить
Да мамку б бедну на печи eбать,
Аж дым из хаты прёт, бля. А потом
Посёрбать чаю и кидать топор
В парализованную бабку, унитаз
Пиздячить сапожищами, и также много
Другой хуйни за вами замечал я.
Зачем же было вам родного брата,
Природой обделённого здоровьем,
Вам силой заставлять лизать миньет?
Вот он и eбанулся, горемычный, —
И хуй ли удивляться? Мать моя,
Страдалица, вас ненавидела, как я —
Жидов. Меня ж, сынка хорошего, любила
И часто дро́чила,* а я играл с ней
В «Котёночка и белочку»... Вы, папа,
Пиздуйте в ваше море, да шустрее,
Не то дрыно́м переебу eбальник,
Ещё и дядьку кликну, мы с ним вместе
Таких, бля, пиздюлей вам понавешаем,
Что Дания вздрогнётся!

П р и з р а к

Сукин сын!
Пархатый хуесос! Так на отца? такую
Хуйню пороть? Зачем не утопил
Тебя я в молофье,** лишь ты родился?
Зачем не сунул в жопу головою и —
Не задушил? О блядская семейка!
Ну, погоди же у меня!
(Топится в море.)

Г а м л е т

Папаша хуев — в доску заебали!
Пойти, что ль, выпить в баре шампаньолы,
А то во рту как будто кот насцыкал,
И в несознанке хочется лизать
Шершавым языком горячьи зубы.

Гамлет уходит, моржи ревут, птицы кричат, море шумит.


ДЕЙСТВИЕ  ВТОРОЕ

На сцене стоит рояль «Стейнвей». На нём лежат шпроты. Посредине сцены торчит могучее кацапское кресло, лишённое какого то ни было б художест­венного вкуса. Над всем этим — герб висит национальный. На гербе изобра­жён медведь. В одной лапе у медведя — молоток, в другой — балалайка. Это символизирует трудолюбивость и незакомплексованность твари. В кресле сидит   М а р г а р и т а,  мать Гамлета, и вышивает воротничок косоворотки. Она напевает «Комарики». Незаметно, мягкой походкою пидараса, входит  К л а в д и й,  похотливый дядя прынца.

К л а в д и й

Сегодня я гулял на датском взморье
С твоим сынком красивым. Я конфеты
Хорошей, вкусненькой ему давал,
Но он не взял, мудила.

М а р г а р и т а

Кой чудак,
Ей-богу! Ох!..

К л а в д и й
(в сторону)

Я выебу его.

(Маргарите)

Конфета «Тузик», очень нехуёвая.

М а р г а р и т а
(ласково)

Проказник!..

К л а в д и й

Чем воняет в кабинете?
Как будто кто б насрал нечистоплотно?
Откройте хвортку, хамы, чтоб пробзделось!

Подскочив, два хама в косоворотках и сапогах шустренько открывают фор­точку. В неё в ту ж секунду влетает   п р и з р а к.

П р и з р а к

Ага-а, сучары! Всем скидать портки,
Ставать, бля, раком! Щас пиздец вам будет,
Сливайте воду, хуевы масоны,
Иль как вас там?

Испуганные Клавдий, Маргарита и хамы исполняют приказания призрака, каковой дико хохочет и летает по кабинету.

К л а в д и й

Призра́к, родименький! Никой хуйни
Не деем мы! Ко всем жидомасонам
Питаем злобу лютую и ненависть
И каждый день национальный гимн
На балалайке хором исполняем.
Бояться нас жиды да басурманы,
Престиж крепчает, мощно возрастают
День ото дня проценты жиру в масле!
Довольны хамы, сыты их eбала.
Гораздо меньше стало пидарасов.
Ебошат все они, как папа Карло,
На «химии» в Черкассах. Лесбиянки,
Брат, все на Соловках...

Входит  Г а м л е т.  Он в жопу пьяный. В одной руке у него дрын, в другой — шампанское.

П р и з р а к

Смотри, мой сын!
Смотри! вот — пред тобой жидомасоны!
Ты запиздячь дубинкой по печёнке их,
Потом доложишь мне. Хуя ль не ясно?

Г а м л е т

Папаша, всё будет в лучшем виде, не волнуйтеся...

Гамлет пиздит всех дубиной. Пиздячит герб с медведём, потом заливает шампанское в рояль и шпроты запускает туда же. И по роялю пиздит дуби­ной. Рояль гудёт.

П р и з р а к

Сынок мой, то — рояль, а не жиды,
Его не надо пиздить! За валюту
Его я покуплял.

Г а м л е т

Ебал я все рояли, всю валюту,
И всех жидов!

Гамлет пиздит призрака дубиной. Призрак падает. На полу лежат трупы, запизженные Гамлетом. В рояле тихо плавают шпроты. Входит   З и г м у н д   Ф р е й д.   Его очки загадочно блестят в темноте.

Г а м л е т
(потихоньку протрезвляется)

Итоги подведём.
Запиздил папеньку. И маменьку
Впиздячил с ро́дным дядею. Въебал
Всю мебель, ценную, национальный герб
Хуйнул. Повсюду смерть, разруха... Блядь,
Не буду больше пить!.. Хотя какой
Есть этому альтернативный вариант
Рациональный? Эх, еба́на Дания!
Пиздец всем упованиям!..
(Рвёт на себе «толстовку».)

Тихо играет музыка, приятный голос поёт «Яблочко». Зигмунд Фрейд под­ходит к Гамлету, колет его шприцем в жопу и уводит с собой в дурдом. На сцене появляются  с е м е р о  м а т р о с о в  в страшных чёрных бушлатах. Песня «Яблочко» победоносно нарастает. Под весёлые звуки «Яблочка» матросы молча, жутко отбивают чечётку.

З а н а в е с



* Здесь: ласкала, баловала.
** Молофья (устар.) — сперма.




Гамлєт, або Феномен датського кацапізму

Трагедія

ДІЙОВІ ОСОБИ

Гамлєт, датський кацап.
Маргаріта, мати Гамлєта.
Привид, страшне чудо, старанно прикрите замизганим в багнюку і сукровицю простирадлом.
Клавдій, хтивий дядько принца.
Зігмунд Фрейд, відомий психіатр.


ДІЯ ПЕРША

Берег моря. Чути розбещені крики морських птахів, ревіння моржа і інші звуки, іздаваємиє різною морською сволотою. Входить Гамлєт, одягнутий в зручну приємну толстовку і такі ж самі парусинові штани. Гамлєт красиво підперезаний вузеньким шкіряним пояском. Він босий, барадатий і пацаватий. В руках у нього дебелий дрючок.

Гамлєт:

Як остопиздило купатися мені!
Чи, може, іскупатися? Купатись
Чи не купатись? Блядські ці питання
Заябують. Чи, може, не вагаясь,
Спустити враз штани та батерфляєм
Хуярити, аж поки за буями
В очах не потемніє? Ну, а згодом,
Про наслідки можливі не подумать
Один лиш тільки раз — і вже крадеться
Піздєц з своєю усмішкою хижой,
Прастуда, гємарой, чіряк на сраці,
Запльована підлога, лікарі,
Від шприця гєматома і могила!
На ній брудна Афєлія вонюча
Та купка маргаріток, а під нею
Лежить той фраєр, що любив купатись.
Такіє варіанти їбав я в рот і в носа!

Гамлєт харка у море і його дрючком пиздячить. Входить Клавдій, хтивий дядько принца.

Клавдій (грайливо):

Мон шер Гамлєт! Ходім у кабінет,
Канхвету дам тобі я посмоктати.
Канхвета очень класна, «Тузік» вкусний.

Клавдій гидотно плямка, ізображая вкусний, ніхуйовий «Тузік». У ту же мить із моря вилазить привид у брудному простирадлі.

Привид:

Не вірь, мій сину, цьому підарасу!
Канхвету ту тобі він в жопу встромить.

Клавдій:

А-а-а! (Тікає.)

Привид:

От бач, злякався, йобаний сцикун!
Він обісцяв мене на полюванні,
Коли я міцно спав. Підступною рукою
Він в вухо спрямував брудного хуя,
І скосопиздила моє прекрасне тіло
Смертельная гангрєна. Помсти хочу!
Побачить цю падлюку на параші
За грою в «півника» з неголеним убивцей,
Або в канторі сраним інженером,
Або у юрті раком на підлозі,
Татари щоб його їбали в сраку!..

Гамлєт:

Не можна мстить! Повинні ми любити
Всіх підарасів, злодіїв, убивць,
Бо кожен з них нарід, всі богоносці.

Привид (іронічно):

То, може, ти і м’яса не їси?

Гамлєт:

Ні, не їсу я м’яса принципово.
Я тіки випить іноді люблю,
Бо ми — народ широкий і гостинний,
І випити ми можем дохуя.
Намного більше інших інородців,
Жидів та басурман.

Привид:

Хуйова мода!
Пробзділось щось у Датському князівстві.
Коли я був царем, їбав я в жопу
Всіх богоносців вкупі з Львом Толстим
(Ну це, канєшно, в смислі переносном),
Бо підарасів з дєтства не любивши,
Їх посилав на «хімію» їбошить
На благо Батьківщини. О, часи!
О, Данія нещасная!

Гамлєт:

Ви, батьку,
Там привидом вже зовсім заїбались,
Щось пиздите таке, шо не просцяти
За цілий тиждень, — я вже Вам сказав,
Шо мститися не можна, бо всі люди —
Це браття на землі, окрім жидів,
Татар, масонів, негрів, біларусів,
Которих я ненавиджу. В цілому ж,
Я гуманіст — не то шо Ви, папаша!
Вам тіки би горілки засадить
Та мамку бідну на печі їбати,
Аж дим із хати йде. А потім чаю
Посьорбати і кидати сокиру
В паралізовану бабуню, унітаза
Хуярить чобітьми… І также много
Другой хуйні за Вами замічав я.
Навіщо ж Вам було родного брата,
Слабкішого за Вас своїм здоров’ям,
Примушувать лизати Вам мінєта?
От він і їбанувся, бідолашний.
І це не дивно! Мати моя бідна
Ненавиділа вас, як я жидів.
Мене ж, синка харошого, любила
І часто пестила, а я із нею грався
У «курочку та півника»… Ви, батьку,
Пиздуйте в ваше море, та хутчіше,
Бо я дрючком переїбу їбальник,
Ще й дядька позову, і ми з ним разом
Таких піздюлєй Вам понакладаєм,
Шо Данія здригнеться!..

Привид:

Сучий сину,
Хуйовий нєдоносок — так на батька,
Таку хуйню казать? Чом не втопив я
Тебе у малахв’ї, як ти родився?
Чом не засунув в жопу головою
Й не задушив? О, курв’яча сімейка!
Зажди ж у мене!

Привид топиться у морі.

Гамлєт:

Папаша блядський, в доску заїбали!
Піти би випити у барі шампаньйоли,
Бо в сурлі мов коти понасцикали,
І несвідомо хочеться лизати
Шершавим язиком гарячі зуби.

Гамлєт уходить. Моржі ревуть, птахи кричать. Море шумить.


ДІЯ ДРУГА

На сцені стоїть рояль «Стенвей», на ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть кацапське крісло, позбавлене художнього смаку. Над всім цим герб висить національний, на гербі зображено ведмедя. В одній руці в ведмедя молоток, а в другій — балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки. На кріслі сидить Маргаріта, мати Гамлєта, і вишиває комірець косоворотки. Вона наспівує «Комаріки».
Непомітно, м’якою ходою підараса, входить Клавдій, хтивий дядько принца.

Клавдій:

Сьогодні я гуляв на датськом взморьє
З твоїм синком красівим. Я канхвету
Харошу, очень вкусну йому давав.
Но он не взяв, мудило.

Маргаріта:

Какой чудак, їй-богу!

Клавдій(сам до себе):

Я виїбу його.
(До Маргаріти)
Канхвета «Тузік» очень нєхуйова.

Маргаріта(лагідно):

Бешкетнику!..

Клавдій:

Чим бздить у кабінєті,
Неначе хтось насрав нечистоплотно?
Відкрийте хвортку, хами, шоб пробзділось!

Підскочивши, два хама в косоворотках, в чоботях швиденько відкривають хвіртку. У неї в ту ж мить влітає привид.

Привид:

Ага, падлюки! Всім скидать штани
І стати раком, щас піздєц вам буде,
Слівайте воду, йобані масони,
Чи як вас там?

Клавдій, Маргаріта і хами злякано виконують накази привида, який дико регоче і літає по кабінєту.

Клавдій:

Мій Привиде, ніякої хуйні
Не робим ми — ко всєм жидомасонам
Іспитиваєм злобу і ненависть,
І каждий день національні гімни
На балалайці хором ісполняєм.
Бояться нас жиди та басурмани,
Прєстіж крєпчаєт, мощно возрастаєт
День ото дня процент жиров у маслі.
Довольні хами, ситі в них їбала.
Гараздо мєньше стало підарасів.
Їбошать всі вони, як папа Карло,
На «хімії» в Черкасах, лізбіянки
Усі на Соловках…

Входить Гамлєт. Він у сраку п’яний. В одній руці у нього дрючок, в другій — шампанське.

Привид:

Дивись, мій сину, це — жидомасони,
Ти запиздяч дрючком їх по печінці,
Потом мінє доложиш. Шо не ясно?

Гамлєт:

Папаша, все буде в лучшем відє, не хвилюйтесь!

Гамлєт пиздить усіх дрючком. Пиздячить герба з ведмедем, потім заливає шампанське в рояль і шпроти запускає туди ж. І по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.

Привид:

Мій сину, то рояль, а не жиди,
Його не нада пиздить, за валюту
Його я купував…

Гамлєт:

Їбав я всі роялі,
Всю валюту і всіх жидів!..

Гамлєт пиздить привида дрючком. Привид пада. На полу лежать трупи, попизджені Гамлєтом. В роялі тихо плавають шпроти.
Входить Зігмунд Фрейд. Його окуляри таємниче блищать у темряві.

Гамлєт (потихеньку починає тверезитись):

Ітогі падвєдьом: упиздив тата,
І мамку запиздячив з рідним дядьком.
Попиздив мєбєль ценную, герба
Національного хуйнув,
Усюди смерть, розруха…
Не буду більше пити я!.. Хоч правда,
Яка розумная цьому альтернатіва?
Ех, блядська Данія!
Піздєц всім сподіванням!..

Гамлєт рве на собі толстовку. Тихо грає музика, приємний голос співа «Яблучко». Зігмунд Фрейд підходить до Гамлєта, коле його шприцем у сраку і уводить до божевільного дому. На сцені з’являються семеро матросів в жахливих чорних бушлатах. Пісня «Яблучко» переможно шириться. Під веселі звуки «Яблучка» матроси мовчки страшно відбивають чєчьотку.

ЗАВІСА.