А дощ шумiв
Завзято цілий вечір танцював.
Пробіг по дозріваючій пшениці,
Над квітами майстерно чаклував.
Струміли краплі вниз у водостоці,
Як річка норовлива і швидка,
І пінились, як у гірськім потоці,
Немовби там творилися дива.
У жолобі дзвеніла, наче пісня,
Нестримна, розбушована вода.
Вже озером зробилося подвір'я,
В калюжах не помітно навіть дна.
А ніч ковтала краплі… Їй все мало…
Стихії підкорялась залюбки…
Вбирала воду жадібно і спрагло,
Пірнаючи в поквапливі струмки.
З нічної тверді в дивному розкриллі
Спускалась хмарка, наче янголя.
На мить здалося: в дощовому вирі
Просила миру Матінка Земля.
Свидетельство о публикации №123070703839
А дождь шумел… По мокрой черепице
Упорно целый вечер танцевал.
Прибил колосья солнечной пшеницы,
Обрушив на нее девятый вал…
Ревел басисто в старом водостоке
И выливался бурною рекой,
Которая то тешилась жестоко,
То похвалялась колдовской волшбой…
.
Дождь все шумел. Воды уже по пояс,
Двор - озеро, хоть рыбок разводи...
И громыхает гром, как скорый поезд,
И дождь по крышам яростно гвоздит…
Ночь поглотила мгла. Исчезли звезды.
Стихия не на шутку разошлась.
Ну, где же шутки, если так, серьезно,
Наотмашь, беспощадно, с маху, всласть…
Но тут на небе, темном и безлунном,
Возник вдруг Ангел, свеченье раскрыля.
И показалось, у царя Перуна -
Просила мира Матушка Земля.
19.07.2023
Елена Куприянова 3 19.07.2023 13:30 Заявить о нарушении
Галина Чехута 19.07.2023 16:59 Заявить о нарушении