Богдан-Игорь Антонич 1909-1937 Арктика

Цветут хвостатые кометы, точно павы,
горят багряно окна моря в оловянных рамах,
где скалы льда под снегом кучерявым
раздвинулись неспешно тайными вратами.

На спинах бурунов качаются тюлени,
зверята сходят с зодиака, и алеет
в сиянье магнетической пыли металл зелёный
морей миражных, что мечте  подобны сонной.

Небес свинцовых синь висит окоченело,
и череп месяца разбитый и бесцветный
упал на снег, когда отары листьев белых
звезда полярная вела в пределы смерти.

Комети, що цвітуть хвостами, наче пави,
червоні шиби моря в олив’яних рамах,
де скелі льодові під снігом кучерявим
розсунулись поволі, мов таємна брама.

На бурунів хребтах качаються тюлені,
звірята сходять з зодіака, й червоніє
у сяйві магнетичних піль метал зелений
морів примарних, що подібні сонній мрії.

Мов синє оливо, заклякле небо висить,
і череп місяця розбитий і безбарвний
упав на сніг, коли отари білих листів
в країну небуття вела зоря полярна.