за мотивами 34-го

Ти провіщав чудовий день. Чому ж
мене без манти змусив мандрувати,
тоді, як хлющ лютує, криводуж,
а сам за дощові сховався грати?
Коли обличчя штормом розіб'є,
я мушу пробиватися крізь хмари,
без уповання на мастило те,
що не ганьбу загоїть — тільки рани.
Твій сором не вгамує кривди біль.
Ти каєшся, а я тримаю втрату.
Вітри засмути віють звідусіль,
втім, не дають рятунку розіп'ятим.
Ох, тільки сльози — перли, намистини —
коштовна плата за дешеві вчини.

Свитлина: Жорж де Латур.
«Магдалина зі свічкою, що димить». 1638-1640.


Рецензии