Сьогодні вітер ніс без міри
туман й дощу морзянку-шепіт,
якому ми не йняли віри, –
то не слова, а просто шерхіт
та гра зрадливої уяви, –
не в силах вітер зрозуміти,
усе, що сталося між нами,
й чому полишила ти квіти
на лавці мокрій на зупинці...
Він не розчув, як ти сказала:
«Давай букет залишим жінці»,
що під дощем одна стояла...
Я посміхнувся: «Згода, звісно»,
а вітер пліткував по повній
про нас, з дощем та цілим містом,
й про лишений букет півоній.
Сьогоднi вiтер нiс...
© Copyright: Леонид Валериевич Жмурко, 2023
Свидетельство о публикации №123070100345
Свидетельство о публикации №123070100345
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.