Час зупинився, згуснуло повітря.
Ні видиху, ні вдоху - сил нема.
І тільки біль трояндою розквітнув -
Шипами коле душу...
Та дарма-
Душа давно вже "бронік" одягнула -
Не відчуває куль, багнетів, стріл -
Зачерствіла...
Скупу сльозу змахнула,
Та ворога спіймала у приціл
І вцілила...
Безжально, в білій люті
У чорне серце наче у мішень...
І відчуття знайомі та забуті
Веселкою прикрасили той день...
Час знов іде, легким стає повітря,
Дощ сажу змив із чорних пелюсток.
І щось живе у тій душі розквітло -
Мабуть, надії ніжний паросток.
Час зупинився...
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123063005575
Свидетельство о публикации №123063005575
Рецензии