Мiй рятiвник

   "Ще встигнеш з козами на торг!" - казав мій тато...
    А я - не слухала, воліла поспішати.
    А я - все квапила та марнувала миті -

    Але допоки пам'ять є - свята й нетлінна -
    Я знову з татом, знову в нього на колінах
    Тягну в застіллях "Розпрягайте, хлопці, коней!"
    І знов вирують у душі святкові дзвони.

    Покірно сльози каяття пливуть крізь роки -
    І я вливаю ніжність слів у ті потоки...
    Мій зір давним-давно вже до клітини вивчив
    В пожовклих фотках рідне таткове обличчя...

    Я подумки з  моїм татусем у безпеці -
    Як у земнім Раю та у земній фортеці...
    Чи в хвилях борсаюсь, чи вирину на сушу -
    Скрізь татко поруч мій, і скрізь рятує душу...

    А я - все сплачую свій борг, довічне мито,
    Аби почути: "Доберусь до тебе, Рито!" *


* Тато у всіх моїх походеньках кликав до себе, наказавши взяти прута. Вислухавши мою щиросердну сповідь, відпускав гріхи однаковою фразою: "Ох, Рито, доберусь я до тебе!"
на фото - татко на лікуванні у Симеїзі, Крим