Якщо там за стінами злива і шторм,
Мені уночі той дощ пахне морем.
Мої сни втамовують спрагу
Людини колись майже вбитої горем.
Повертають мене силоміць до життя,
Давши посмішку і життєдайне тепло.
Та мені недостатньо цього забуття.
Тому що тепер я занадто жива,
Занадто розлючена на нещирість,
На тупість, підступність і всі жалюгідні "дива",
Крізь які життя мене провело.
І мій янгол приходить незримою хмарою,
Обіймає мене за плечі,
Огортає мов ковдрою спокою душу,
Яка відтепер має вищу милість..
Ну а злива і шторм, до речі,
Неодмінно закінчаться. Підуть парою.
Просто вірити в це я мушу.
Пахне морем
© Copyright: Татьяна Диффер, 2023
Свидетельство о публикации №123062601188
Свидетельство о публикации №123062601188
Рецензии
