Ти помітив, мій янгол, коли ллється з неба дощ
І затягнуті хмарами сплячі в ночі міста
Упирі нас не бачать крізь цій благодатний товщ,
Бо небесна вода, як стіна захисна повста.
Небо рани лікує землі, та змиває кров,
Притискає до грудей в обіймах усе живе.
І ми плачемо разом за тим, що звемо - Любов.
І шепочемо у долоні - все заживе.
Все минеться з дощем - і війна, й сивина, вина,
Бо за тою Водою стоїть не один парсек,
Де ми були з тобою Дощем, що перетина
Небуття та Святе Життя вздовж і впоперек.
І зникає ненависть, і дихати легко знов.
Відпускає серцЯ із пазурів чорний Біль.
І ми віримо знову в те, що звемо - Любов,
І заради ЧОГО йдемо на останній бій.
Спи, дитинку моя, та не бійся, це грім гримить
Не побачать нас біси крізь воду, де небосхил.
І ракета ворожа сьогодні не прилетить.
Хай дощу колискова надасть тобі тільки сил.
Олена Жажкова.
25.06.2023.
Колискова
© Copyright: Елена Жажкова, 2023
Свидетельство о публикации №123062500798
Свидетельство о публикации №123062500798
Рецензии