Шалена
Я божеволію, я дурію.
Скільки отрути від того змія,
Що спокушає, дає надію.
Як б'ється сердце, палають очі
Магічним світлом посеред ночі.
На гріх страшний я піду охоче,
Бо свято вірю у сни пророчі.
Спадає сукня, спадає сором,
Я пізнаю твій звірячий норов.
Подвійний стогін, неначе хором.
Не бачуть очі, у вухах дзвоном.
Мене зірвали, мене зім'яли...
Немає правди, нема моралі,
Немає янгольської скрижалі.
Удвох лежали... Що буде далі?
Як промінь сонця вийде з-за стріхи
Кричати пізно - сиди вже тихо.
Немає більш ні порад, ні втіхи.
Бо далі сльози, бо далі лихо.
Свидетельство о публикации №123062400457