Дощу нема. А він так треба,
Як простір в морі кораблю.
З губами спраглими у небо
Земля чекає. Я люблю
Цю дивну мить перед грозою,
Коли зненацька громихне,
Неначе то сигнал до бою,
Як вітер враз тополі гне,
Як перші краплі хутко вдарять
Та й застрекочуть по землі
І місто все моє затьмарять
Ті сльози неба чарівнІ.
Як все скінчиться, як не булО,
Веселка крила простягне.
"А ти, кохана? Що, не чула?
Горнись поближче до менЕ!
Дивись - он наче Всесвіт вмито,
Немає болю і війни!
І все, що має - буде жити.
Не переймайся й вір мені!..."
Дощу нема...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2023
Свидетельство о публикации №123062105597
Свидетельство о публикации №123062105597
Рецензии