«Гудуть вітри там де раніше квітнув травень.
На тому місті посмішок тепер замало.
Завіса сірого вже рік як. Слів вистава.
Поїла пліснява покинуте в підвалах.
По зреченому місту бродять тільки сиві.
Хто підроста якщо – ховають від жадання.
По бездоріжжю, яке «гусіні» лишили,
Лиш тіні вештаються, наче увостаннє.
Там де раніше квітло жваве місто – віра,
Жива і каже «я нікуди не подінусь».
Хтось дев’ять зим чекає та не на колінах,
Тож сірий рік лишень пригострить тую віру.»
©Ольга Ритик
в окупации
© Copyright: Ольга Рытикъ, 2023
Свидетельство о публикации №123061304584
Свидетельство о публикации №123061304584
Рецензии
