Я не знаю, Боже, чи бачиш ти,
Але скільки залишилось доброти?
І як мужність зростає під час біди,
Та у серці палає бажання допомогти,
Що лишає на майці вогняні чорні сліди.
Які гарні у щирих людей думки,
І які ці істоти сміливі, але слабкі.
Та благаю, пробач нам усі гріхи.
Бо не мають кращі гинути, навпаки.
І людяність врятує світ, залюбки.
Та надія жива і дихає ще поки...
***
© Copyright: Коваленко Настя, 2023
Свидетельство о публикации №123060800427
Свидетельство о публикации №123060800427
Рецензии
