Вдивляючись кудись у даль.
Окурок, урна і вікно.
В очах не смуток, не печаль,
До цього звик уже давно.
А за вікном сіамський кіт,
Блакитні очі, рижий хвіст.
Втягнув шершавий свій живіт,
І трішки начебто обліз.
Нічого цього не було,
Так ніби сон, але - але...
Секунду тому розцвіло,
Ось санітар уже іде.
А скрізь решітку на вікні,
Так мало світу, світла зась.
В ті сонячні весняні дні,
Ми бачились в останній раз.
Так мало свiту, свiтла зась
© Copyright: Алексей Ребенок, 2023
Свидетельство о публикации №123060705092
Свидетельство о публикации №123060705092
Рецензии
