Иван Франко. Тюремные сонеты. Кровавые сны. I

В тюрьме мне жуткие бывают сны,
И сны ли то вобще — и сам не знаю,
Так ярки и так памятно-страшны,
Такую боль живую причиняют.

Тягчайши пытки, коих нет страшней,
Кои лишь людям люди причиняли,
И мученики те, кто в них страдали,
В них гибли, полнят мир тюрьмы моей.

Кровавые толпятся тени — роем:
Святые криминалы и герои,
И будто вьявь кровь вижу из их ран я.

И кровь та отзывается грозою
В моей душе: «И нам — часть состраданья,
Часть песни за любовь и испытанья!»

22 сент[ября] 1889





В тюрмі мені страшливі сняться сни,
Та й чи то сни лишень – і сам не знаю,
Такі виразні та тривкі вони,
Такий несонний біль мені вчиняють.

Найтяжчі муки, лютії тортури,
Які лиш людям люди завдавали,
І ті, що в них страждали і вмирали,
Заповнюють тюрми моєї мури.

Мов рій, товпляться привиди криваві:
Страшні злочинці і святі герої,
І рани їх я бачу мов наяві.

І з ран тих наче грім лунає в моїй
Душі: «І нам частину співстраждання,
Частину пісні за важке кохання!»

22 сент[ября] 1889