Вітер вогненний свище.
В душах убивць – зима.
Вже не питаю – за віщо:
Відповіді – нема.
Навіть Господь не вирве
Блискавки з-під повік.
Радо гуркоче в прірву
Весь двадцять перший вік.
Що там лишиться потім,
Після Землі? Нудьга?
Наче скажений потяг
З рейок летить без гальм.
Там, де свої – не рідні
І не рідня – чужі –
Розіп’ялися злидні
На віковій межі.
Соломка абревіатури.
Паща розкрита дна.
Буковки не врятують:
Це – світова війна.
Всі проти всіх, до бою!
Бачу – і говорю.
Люто з самим собою
Людство встає на прю…
02.06.2023
На прю
© Copyright: Надежда Еременко, 2023
Свидетельство о публикации №123060403958
Свидетельство о публикации №123060403958
Рецензии