Але ж це правда, все в моїх руках,
Життя і дом думки й бажання.
Бо жінка сильна не в словах,
Її вся сила від страждання.
Але ж я жінка хоч і в очах є втома,
Як пісня створена природою.
Сестра, бабуся, мати в дома,
В житті наділена я вродою.
Із середини душа світиться,
Хоч все життя це боротьба.
Не без гріхів, но дуже віриться,
Що я ще зовсім не слабка.
В моїх руках є сила й воля,
Я знаю точно, що хочу від життя.
Я берегиня роду..така вже доля,
Несу в душі тепло, де вічна суєта!!!
Тернистий шлях життя
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2023
Свидетельство о публикации №123060105761
Свидетельство о публикации №123060105761
Рецензии