Прогулянка пiд дощем

Від нестримного грому здригається місто -
Чародійки-природи травневий каприз.
Розірвала весна кришталеве намисто,
З дрібним дзвоном посипались крапельки вниз.

Хочу йти і сміятися, просто під зливою,
Швидко босоніж бігти, співати пісень
Під дощем цим я буду, як дитина, щасливою
І у спогадах світлих залишу цей день.

А давай парасольки забудемо вдома,
І під небо відкрите втечемо мерщій.
Змиє дощ весняний днів зажурливих втому
З невгамовної, вічно палкої душі.

І розірветься навпіл від спалаху блискавки
Все, що серце картало і душило в журбі
Неважливими стануть всі сумніви й висновки
Під сріблястим дощем у веселій юрбі.


Рецензии