про славу та зажуру

Сліпий так явно чує голоси.
Німому око не замилиш...
Аби дійти, не вистачить версти
до цілі, і скучає фініш.
Корона тисне дужче від вериг,
але її не розірвати,
і ось, розп'яття — спільний оберіг
для проклятих і для проклятих.
У Попелюшки руки мов люшня.
Лиш віддихне і знов готова
удосталь вирити для короля
м'яких стільців — купин кротових.
А ти присядь на них, відпочивай.
Далекий шлях від Азенкура
до полум'я, що запалив Руан.
А далі — слава! Не зажура...

* - дерев'яна деталь, яка зв'язує вісь воза з полудрабком
* - here on this molehill I sit me down. Shakespeare. Henry VI. Act 2.Scene 5.

світлина:  Говард Пайл (Howard Pyle). Жанна Д'арк у в'язниці. 1911 (?)


Рецензии