Иван Франко. Тюремные сонеты. Угомонишься?!

«Угомонишься?!» — гавкнул мент* и враз
Рванул туда, откуда крик раздался.
«Рахмиль! Рахмиль!»** — крик слева отозвался.
Вновь мент бежит, зло, страшно матерясь.

«Пождите, суки, будет вам наука!»
Но не успел добечь к бунтовщику,
Уж Гершон*** принялся, как кот, мяукать,
А справа там орут: «Кукареку!».

Из всех «кормушек» сыпется, как град:
«Чёрт! Сука! Козлодёр! А Rich’n da’n Tat’n aran!****
Мент стал так, как подрезанный баран.

Вдруг разом стихло всё, как в доме смерти.
Кто? Где кричал? И за каким? — не знать.
Вот наши арестантские концерты.

17 сент[ября] 1889


* Мент — здесь в устар. знач.: тюремный надзиратель.
** Один из арестантов, судя по имени — еврей.
*** Жид-конокрад (прим. И. Франка). Выведен также в поэме Франка "По любви (Рассказ конокрада)" из цикла "Жидовские мелодии".
**** А Rich’n da’n Tat’n aran! (идиш) — еврейское ругательство.





«Не будеш тихо?» – крикнув пост і шпарко
Побіг туди, відкіля крик роздався.
«Рахміль! Рахміль!» – крик зліва обізвався.
Знов пост біжить, клене, аж небу жарко.

«Чекай-но, я вас тут навчу кричати!
Та поки ще добіг на місце крику,
Вже Герсон став, неначе кіт, м’явчати,
А справа хтось там виє: «Кукуріку!»

Із всіх вікон посипалось, як град:
«Козидра! Шпичка! Rich da’n Tat’n aran!»
Пост став, немов підрізаний баран.

І раптом стихло все, мов в домі смерти.
Хто? Де кричав? І пощо? – годі знать.
Се наші є вечірнії концерти.

17 сент[ября] 1889


Рецензии