Знову дощик почав накрапати!..
Парасолі зраділи умить,
Зразу стали себе вихваляти,
Навіть блискавка їх не смутить.
Я й сама вже писала раніше,
Що дощі ще з дитинства люблю.
Дощ турботливо душу колише,
Помагає приспати журбу.
Так, буває докучною злива,
Відчувається сплін від сльоти,
Та в дощах животворна є сила:
Воскресає земля від води.
У душі не зникає потреба,
Щоб негода наводила сон…
Може, я не така добросердна,
Що мене заспокоює дощ?
Я в дощі забуваю про втому,
Відчуваю незвичний політ.
А, можливо, секрет весь у тому,
Що в негоду з'явилась на світ?..
У чому секрет
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123051906457
Свидетельство о публикации №123051906457
Рецензии