Віро моя, де ти, загублена?
Важко без тебе – аж нікуди.
Впевнений я, мила-улюблена:
Хочу з тобою бути завжди.
Хоч на край світу з тобою поїду,
Бо сила тяжіння направила нас.
Най не слідкують всі сумніви тінню,
А далі покаже лиш час.
Ніжна моя, що з нами сталося?
Погляд сумний чому ти таїш?
Вражений я, а ти налякалася.
Все не так просто, не так, як колись.
Знаєш, шкода мені, що саме зараз
Не можу до тебе приїхати я.
Як обіймав би, й ти розпліталася,
Подруго вірна моя.
Серцю, ніяк, тиші бракує,
А спокою просить – зупинки нема.
Втомлений я, але не жалкую,
Бо ти ж в мене справді від Бога жона.
Під осокорами пух розкидає,
А тільки не можна його запалить.
Кличе дорога, і сум відлітає,
І фара бентежно горить.
Холодно, боязно, соромно стало,
Різні сценарії пишуть часи.
Довго ми йшли – й нарешті настала
В житті нашім точка роси.
Точка роси
© Copyright: Даниил Моровов, 2023
Свидетельство о публикации №123051705887
Свидетельство о публикации №123051705887
Рецензии