То мінор, то мажор… Звуки ллються ніжно…
На душі від цих нот раптом стало втішно.
Пролетів вітерець, нагадав про літо,
Заблищало в траві променисте світло.
Захотілось піти й відпочити трохи
І забути на мить всі життєві грози.
Солов'їна весна вабить в гай зелений,
Де берези шумлять і високі клени.
По стежині піду аж до горизонту
І забуду усю метушню тривожну.
Я вдихну аромат квітів прибережних
І спочине душа від думок бентежних.
Я сонет напишу про життя хороше.
А природи краса в цьому допоможе.
Зовсім поруч в кущах соловей щебече,
І зникає з душі лишенько нестерпне.
Мiнор, мажор
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123051407426
Свидетельство о публикации №123051407426
Рецензии