Я кожної ночі - вмираю.
Тягнуся в обійми Морфея.
Свічки догоріли до краю?
Вдивляюся - хто ти і де я?
Живу в сні глибокім на повну.
Занурююсь в день учорашній.
У звивинах мізку - гріховне,
Таке, що по спині мурашки.
Я кожної ночі вмираю -
Без страху, жалю і без крику.
Прокинутись ще раз? Не знаю...
Морфею віддатись навіки?
Повірить в останнє причастя,
Позбавившись зору і слуху?
У яві справжнісіньке щастя -
Недужого і відчайдуха.
Хай жереб порадить, дай Боже,
Життя у безмежжі, чи в миті?
І хто зрозуміть допоможе,
Найкращі роки - непрожиті!
Вільний поетичний переклад власного вірша "Жизнь беспредельна, жизнь мгновенье".
http://stihi.ru/2012/12/04/4401
Життя безмежне, чи життя це - мить
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123051402438
Свидетельство о публикации №123051402438
Рецензии