Цей вірш присвячую своїй племінниці, яка втратила сина у війні
Незнайомий голос! Боже, що він каже?
Чути лиш: "Загинув у бою ваш син!"
Ні! Не може бути! Серце з горя клякне!
Б'ється, наче пташка, і втрачає ритм!
Де ти, мій синочку? Як тепер без тебе?
Ти ж моя кровинка, ти - моє усе!
Може, це - помилка! Чуєш, тіло терпне,
Від журби і болю в голові гуде!..
Чом же так далеко я була від дому?
Чом не зупинила ворога в бою?
Я ж ночей не спала і молилась богу,
Вберегти просила від біди й вогню…
Я спішу до тебе, ти ж моє зернятко!
Боже, як повільно потяги ідуть!
Обійняти хочу я своє дитятко,
Провести в останню супокійну путь…
Не може бути
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123051307238
Свидетельство о публикации №123051307238
Рецензии