Навіщо тепер дзвонити,
Навіщо травмувати душу.
Нічого не зміг зробити,
Тепер закриватись мушу.
Ти серце держав в долонях,
Казав, що дуже кохаєш.
Я була в твоєму полоні,
Віддала свою душу ти знаєш.
Обіцяв. що мене не відпустиш,
Обіцяв завжди бути поряд.
А я думала, що попустить
Наступила на ті же граблі.
Я на серці рани лічила,
По кристаликам душу збирала
Як примара по дому ходила,
Що так важко буде.. не знала.
Я хотіла помсти для тебе,
Щоб відчув,те що я відчувала.
Але в цьому не було потреби,
Бо коханням тебе наказала
Тепер зустрічі ти шукаєш,
І душа твоя тоже плаче.
І дзвінка знову ти чекаєш,
Бо не можеш жити іначе.
Бог за сльози жіночі карає,
За слова і за вчинки погані.
Бо він знає, хто вірно кохає,
Там стосунки на багато тепліші!!!
Знев рене кохання
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2023
Свидетельство о публикации №123051300406
Свидетельство о публикации №123051300406
Рецензии