Високе сонце, ще лани безкраї,
Трава зелена, пишна навесні,
Душею простір щиро обіймаю,
Природи чую звуки голосні.
В далечині маячать лісосмуги,
Хмаринки віддзеркалюють стави,
Біжу, лечу без всякої потуги,
Метелик кружить біля голови.
Зелені хвилі,ще яскраві квіти,
І вітерець волосся обдува,
Широке поле і несуться звідти
Духмяно терпкі запахи-дива.
Граніту виступ, кам’яні споруди,
В барвисту ковдру вкрилася земля.
Красу вдихаю я на повні груди
І пісня лине гучно звідтіля.
Співаю я і все навкруг співає,
Радію – все радіє загалом.
Здається миті кращої немає:
Єднаєшся з природою разом!
Еднання
© Copyright: Валентина Шакула, 2023
Свидетельство о публикации №123051206769
Свидетельство о публикации №123051206769
Рецензии