Завтра
Щось плануєм, ідемо на риск,
Боїмося, від незгоди плачем,
Пропускаєм неповторну мить…
Часом, метушливі і самотні,
Пишемо історію життя,
Спогади шукаємо в альбомі,
Зістрічі радієм, як дитя.
Іноді ми надто несміливі,
Інколи упевнені в собі.
Жартівливі, тихі, галасливі,
Сплеск емоцій чуємо вночі.
У щасливу віримо нагоду,
В те, що таланитиме в житті,
І роки тасуєм, як колоду,
Не зважаєм на каскад чуттів.
"Хочу", – ми повторюєм, як мантру.
"Потім", – нам частенько шепче лінь…
Головне лишаємо на завтра…
А чи "завтра" з'явиться з руїн?..
Свидетельство о публикации №123051204939