Дніпро... Дніпро...
Блестить церковна позолота-
колони, арки і мости.
І час доби князівської проходить,
і верхи всі, і рівні їх ряди.
Дивлюсь на тебе наче потай,
з безмежних схилів, з висоти,
церковні звони,
легенький дотик
і навіть вітер зовсім стих.
Дніпро...Дніпро, твої широти,
замріяні сади.
Ти хвилі котиш,
Скрипаль шукає слушну ноту,
студент зубрить латинь.
Дивлюсь на тебе наче потай
і не бажаю відійти.
Весняний дух і дух свободи,
як перші квіти, перші сходи-
плекати. Гартувати. Берегти.
Днiпро... Днiпро
© Copyright: Галина Би-Локур, 2023
Свидетельство о публикации №123051203305
Свидетельство о публикации №123051203305
Рецензии